На випускному вечорі мого сина з’явилась його біологічна мати. Вона відразу поводилася так, ніби ніколи не кидала свою дитину на свавілля долі.

На випускному вечорі мого сина з’явилась його біологічна мати. Вона відразу поводилася так, ніби ніколи не кидала свою дитину на свавілля долі.

У народі мене називали старою дівою, бо мені було вже 26 років, а я досі не мала чоловіка та дітей. Я сильно за цим ніколи не гналася, завжди була зайнята роботою та іншою купою справ, чоловіки у мене довго не затримувалися, тому навіть не було з ким будувати плани на спільне майбутнє, а потім на мене впала ціла гора проблем. Почалося все вранці у гінеколога: звичайна планова перевірка закінчилася для мене сльозами, адже мені повідомили, що ніколи не зможу мати дітей. У мене форма безпліддя, яку неможливо вилікувати, скільки я грошей не вклала б, залишалося сподіватися на диво. Розбита цією новиною, я зателефонувала до мами, але слухавку взяв чоловік і повідомив, що вона зараз у лікарні у дуже поганому стані. Декілька годин поряд з мамою промайнули, як мить. На щастя, лікар повідомив, що нічого страшного не трапилося, що вже за кілька днів мою маму можна буде забрати додому, і вона зможе бігати та танцювати, тільки її цього забажає. Мені подобався гумор лікаря, але тоді я й не могла подумати, що потім він стане моїм чоловіком. Спочатку наше спілкування обмежувалося рекомендаціями щодо здоров’я мами та його жартами, а потім ми пішли на одне побачення і за тим помчало щасливе романтичне життя.

Ми якось так швидко закохалися одне в одного, що всі навколо не встигли і схаменутися, як ми стали законними чоловіком і дружиною. Мені пощастило, у мого чоловіка від першого шлюбу залишилося двоє дітей – старший син та молодша дочка. Їхня мама будувала нове особисте життя, тому їй було не до них, і ми вирішили самі їх виховувати. Я була переконана, що це Бог подарував мені шанс стати мамою, адже недарма кажуть, що не має значення, хто народив, а важливий лише той, хто виховав. Через місяць спільного життя я дізналася, що вагітна: це був наш із чоловіком загальний скарб, і ми просто могли стрибати до неба від щастя, бо тепер у нас буде троє чудових діток. Маленький новонароджений син повністю перейняв усі звички свого старшого брата, а той тільки й радий був і виховував його як справжнього розбійника, тому з ними доводилося нелегко. Добре, що хоч одна дочка, яка допомагала мені з ними впоратися, намагалася бути схожою на мене, що не могло не радувати мене. Наступні кілька років мені було непросто. Доглядати трьох дітей, постійно готувати їсти та тримати лад у будинку було не так просто, ще й із такими хуліганами.

Чоловік, на жаль, мав мало вільного часу, бо навіть приймав додаткові зміни, щоби прогодувати трьох діток і дружину. Я його ніколи не звинувачувала в тому, що він мені не допомагає, розуміла, що він і так робить все, що в його силах. Я була переконана, що всі довкола бачать, як я намагаюся, і обов’язково це оцінять, особливо діти, яким я віддавала всю себе. Коли наш старший син закінчував школу, на випускний з’явилася і його біологічна мати, яка поводилася так, ніби весь цей час була поруч із ним і ніколи не залишала його, ніби ніколи не забувала про дні його народження. Я намагалася не вдумуватися в те, що відбувається, тому що на першому місці в мене все одно стояв син і його свято. Наприкінці святкування ведучі попросили подарувати дітей букети найближчим та рідним людям. Я опустила погляд, боялася — але син підійшов саме до мене і сказав: Мама. Ніхто ніколи не займався мною так, як ви! Я вдячний вам, що зробили мене і навчили любити і жити! Я більше не могла стримувати сльози. Це було те, на що я чекала всі ці роки, і тепер я була переконана, що вся моя робота була зроблена не дарма.

admin

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *